Українські найманці в Африці. Огляд тактичної гри Jagged Alliance 3

Jagged Alliance 3 вийшла хорошою грою, але з явними вадами (Фото:Haemimont Games)

Серія Jagged Alliance знову намагається повернути колишню велич, цього разу — за допомогою третьої номерної частини. Автори проєкту постаралися зробити все за канонами культових попередників і нічого не зламати. Але чи достатньо цього у 2023 році?

Жанр тактичних ігор хоч і нішевий, але точно не мертвий. Студія Mimimi Games за останні п’ять років випустила шедевральні Shadow Tactics: Blades of the Shogun і Desperados 3. А зараз вона готується до релізу свого нового проєкту Shadow Gambit: The Cursed Crew, і за його якість можна взагалі не переживати. Паралельно вийшли Gears Tactics, Wildermyth і Marvel’s Midnight Suns.

Звісно, жанр далеко не такий багатий і різноманітний, як екшени, але в ньому сформувалися свої правила і стандарти. І зараз одного імені недостатньо, щоб зійти на вершину ніші. Тим паче, якщо ім’я неабияк запилилося. Розробники Jagged Alliance 3 це розуміли і вирішили зробити ставку на спадкоємність. Більшість рекламних роликів, ніби кричали: «Подивіться, у нас тут все так, як у старих частинах серії, тільки краще. Згадайте, якою крутою була Jagged Alliance 2? „Трійка“ теж такою стане».

Ось тільки культовий сиквел з моменту релізу неабияк застарів, а індустрія за 24 роки сильно змінилася. Чи достатньо пересадити старі принципи на нові рейки, щоб вийшов хіт? Ось у цьому NV Техно і спробував розібратися у свіжому огляді Jagged Alliance 3.

Бачиш ціль? Виконувати!

Гра змальовує сюжетну зав’язку в стартовому ролику і вступній місії. Отже, є вигадана африканська країна Гран-Шьєна — багата на ресурси, але з низьким рівнем соціального життя і купою внутрішніх проблем. Воєнізоване угруповання «Легіон» викрало Альфонса Лафонтена, президента держави. Його дочка Емма за підтримки корпорації «Адоніс» зв’язалася зі знаменитою організацією найманців, щоб врятувати батька. Останньою якраз і командують гравці.

Користувачам потрібно знайти, де ховається лідер «Легіону» під прізвиськом Майор, звільнити президента, а заодно зачистити долину річки Аджарі від членів військової організації. І ось тут має бути теза про те, що за простою зав’язкою ховається комплексний і захопливий сюжет, але нічого подібного. Якраз у вступі гравцям розкривають найбільше подробиць про сюжет.

Ось так подаються діалоги — виглядає дуже дешево / Фото: скриншот

Далі історія майже повністю випадає з поля зору. Про сюжет нагадують раз на 3−5 годин якоюсь сценою або телефонним дзвінком між персонажами, імена яких миттєво вивітрюються з голови. Я навіть у свої нотатки їх не записав, настільки непоказно виглядають ці потуги вибудувати хоч якусь подобу оповіді. Місцями Jagged Alliance 3 намагається сформувати інтригу навколо загадкової особистості Майора і його зв’язку з «Адонісом». Але якщо ви хоч іноді проходите ігри або дивитеся фільми з серіалами, то всі місцеві недоповороти розгадаєте вже після вступу і першого телефонного дзвінка.

По суті, розробники з болгарської Haemimont Games звели історію до одного завдання: знайди і врятуй президента. І можна, звичайно, спробувати виправдати розробників, мовляв, у тактиці сюжет не головне. Частково, це правда — в іграх жанру на вершині піраміди завжди знаходиться геймплей. Однак у нас уже є вищезгадані Shadow Tactics і Desperados 3, де поряд із дивовижним ігровим процесом іде захоплива історія з грамотною режисурою та розміреною подачею.

Тож у Haemimont Games або не було бажання, або видавництво THQ Nordic не виділило достатньо коштів на реалізацію нормального сюжету. Про причини ми навряд чи дізнаємося, але висновок залишається незмінним: з оповіддю Jagged Alliance 3 не дружить. Добре хоч у грі є журнал, а то під час проходження часом забуваєш, навіщо взагалі приїхав у Гран-Шьєну.

Дайджест NV Преміум Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

За гроші хоч куди

Звільняти президента знадобиться за допомогою найманців — кровоносної системи Jagged Alliance 3. Усі бійці діляться на чотири категорії — від новачка до еліти. Причому остання відкривається тільки за додаткову плату. Що вищий клас, то кориснішим виявиться найманець. Від цього залежить стартовий рівень, характеристики, активні здібності, пасивні риси, екіпірування і початковий набір спорядження.

Новачки приходять майже голими — з пістолетом або зубожілим дробовиком. А ось еліту можна відразу відправляти в найважчі бої. У них і аптечки для перев’язки ран є, і патронів достатньо, і зброя відмінна. Кожен найманець має 2−3 комірки під зброю, 3 — під екіпіровку й особистий інвентар. Останній у міру проходження наповнюється корисними речами. Сюди входять як різні види зброї і допоміжні засоби на кшталт вибухівки, так і трави, стимулятори з тимчасовими ефектами і шашки для освітлення місцевості. Спочатку здається, що екіпіровки надто багато, але в процесі майже для всього знаходиться застосування.

Єдина українська найманка / Фото: скриншот

Однак головний параметр підбору найманців — це їхня спеціалізація. Бійці діляться на лідерів, снайперів, медиків, механіків і підривників. У кожної категорії є перекіс у бік характеристик, що належать до класу. Наприклад, у механіків при підвищенні рівня збільшуються інтелект і — як несподівано — механіка. Від цих параметрів залежать відкриті риси, які можна вибрати під час прокачування. Зазвичай вони накладають пасивний ефект і мають певні умови. Найпростіший варіант: точність ведення вогню по цілі підвищується, якщо стріляти в неї кілька разів поспіль.

На цьому відмінності між класами майже закінчуються. Є ще нюанси, на кшталт ефективнішого застосування аптечок медиками або розмінування пасток на локації підривниками. Але такі деталі не дуже впливають на загальну картину. Та й загалом драматична різниця між найманцями п’яти класів не відчувається. Набір рис у всіх однаковий, хоч вони й доступні нерівномірно. Зброю бійці можуть використовувати будь-яку, екіпіровку носять однакову, а гранати і ножі кидає кожен з них.

Звісно, ніхто не заважає закопатися в нюанси і навмисно створювати різницю. Наприклад, вибрати риси з бонусами за носіння легкого екіпірування і добавками до рухливості. Буде такий собі маневрений спритник, який завжди знайде для себе зручну позицію. Простір для розвитку є, але глибина не відчувається. Немає такого, що без збалансованої команди не вдасться пройти завдання. Дійсно важливими є арсенал, екіпірування та загальний рівень, а ось риси створюють лише додаткові, малопомітні переваги.

Легендарні найманці коштують дуже дорого / Фото: скриншот

Водночас така система забезпечує гнучкість — можна по-різному поєднувати бійців у загонах і перебудовувати їх під свій стиль. Але варто готуватися, що не всі найманці захочуть вирушати в Гран-Шьєну. У цих хлопців знаходиться купа причин, чому вони не можуть поїхати в Африку. То речі треба забрати, то другові обіцяв допомогти, то за собакою необхідно доглянути. А іноді найманці не хочуть служити в загонах з іншими соратниками. Усе це подано з ноткою гумору і водночас змушує підлаштовуватися під обмеження, створюючи додатковий виклик.

Загалом система найманців вийшла комплексною, незважаючи на неоднозначне прокачування. Вона заснована на спадщині з Jagged Alliance 2, але все ще працює. Однак мені, як українцю, було неприємно бачити серед бійців відразу чотирьох росіян. Haemimont Games слід було відволіктися трохи на новини і подивитися, що військова велич рашистів давно стала міфом. А їхні хвалені найманці лежать у наших чорноземах, нікому не потрібні. Спасибі хоч одну українку додали — Калина, дочка шахтарів, залишалася в моєму загоні до кінця.

Сам собі генштаб

Ігровий процес у Jagged Alliance 3 включає стратегічну складову. Сюди входить і вибір найманців, але це більше окремий пласт. Гравець може із супутника спостерігати за глобальною картою і керувати загонами. Так, останніх може бути до трьох одиниць, хоча спочатку й один утримувати важко, адже постійно потрібні гроші. Кошти видобуваються за рахунок звільнення секторів від «Легіону» і контроль алмазних копалень. Іноді ще в окремих боях вдається добути цінне каміння й одразу виручити за нього кругленьку суму.

На квадрати поділена вся карта долини річки Аджарі. За замовчуванням вони перебувають під контролем ворога. Щоб звільнити сектор, потрібно зайти в нього загоном. У важливих і частині проміжних регіонів перебувають сили противника. Такі квадрати знадобиться відвойовувати в боях. Найсильніші ворожі угруповання розташовані на території копалень, у поселеннях і на аванпостах. З останніх іноді виходять загони, які атакують сектори під контролем гравця.

Управління на глобальній карті / Фото: скриншот

До особливих об’єктів на карті також належать порти, лікарні та майстерні. Перші потрібні для висадки найманців після їх вербування. Другі дають змогу провести лікування бійців, хоча й деруть утридорога. Майстерні ж забезпечують ремонт озброєння, екіпірування та створення боєприпасів. Частину цих дій можна проводити і в інших секторах. Для цього існують операції, які діляться на 8 видів. Крім уже згаданого лікування та лагодження спорядження, сюди належать розвідка району, відпочинок, тренування найманців і навчання новобранців.

І всі ці дії потрібні й важливі. Якщо закінчуються боєприпаси — поразка гарантована. А таке буває: у мене один із боїв, який добре розвивався, перетворився на каторгу через відсутність патронів. І так, амуніція ділиться за калібром, видом і навіть стандартом — НАТО чи СРСР. Крім того, всю зброю потрібно перезаряджати вручну.

Без лікування взагалі біда: найманці постійно отримують поранення, які знижують максимальний рівень здоров’я та інші важливі характеристики. У польових умовах, щоб їх усунути, потрібні медикаменти. Але останні дуже швидко закінчуються. Придбати ліки можна в рідкісних торговців на локаціях, а ще вони іноді трапляються під час обшуку оточення, однак цього однаково мало.

Навіщо Haemimont створила таке штучне обмеження за кількістю одержуваних медикаментів, незрозуміло. Раз є браузер з найманцями, додайте інтернет-магазин зі спорядженням і корисними предметами, зробіть опцію скидання вантажу на карту з вибором точки. Все одно операції забирають певну кількість часу, протягом якого найманці не діють, а за цей період витрачаються гроші на утримання загонів. Такого балансу було б більш ніж достатньо. Відсутність можливості вилікувати бійців між завданнями викликає тільки негативні емоції.

Найманці зазнають поранень після двох влучень / Фото: скриншот

Чому розробники не додумалися додати магазин у стратегічний режим, сказати складно. Мені стала очевидною така необхідність, коли у всіх членів 1 з 2 моїх загонів було по п’ять поранень. У боях довелося триматися на застосуванні стимуляторів і трав. Так і вдалося дошкандибати до лікарні, де здерли 20 тисяч зелених за лікування. І ось це накручування складності на рівному місці ще дасть про себе знати в майбутньому. Система лікування стала тільки першим дзвінком.

Ремонт спорядження дає змогу підтримувати боєздатність найманців на високому рівні. Якщо не лагодити зброю, вона почне заклинювати. А це відразу мінус один хід бійцем і на другому доведеться витратити дорогоцінні очки дій. Розвідка дозволяє дізнатися всі подробиці про локацію, на якій розгортатиметься бій. Користувач зможе перейти в режим огляду і побачити багато корисної інформації: місця скупчення ворогів, небезпечні відкриті ділянки, області для проникнення на закриту територію та інше.

З тренуванням бійців усе зрозуміло — що вищі характеристики, то краще. А ось новобранці з числа місцевого населення потрібні, щоб охороняти цінні квадрати, наприклад, копальні. «Легіон» регулярно розсилає рейдерів, і такі загони відвойовують сектори, раніше звільнені гравцем. Щоправда, ця механіка відчувається злегка зайвою. Вона просто змушує витрачати час на непотрібні рухи по карті. Добре, що хоч з такими групами доступний автобій, а то довелося б одразу кілька балів віднімати за необхідність брати участь у рутинних битвах.

Загалом геймплей на глобальній карті вийшов непоганим. Постійно потрібно йти на компроміси і вирішувати, на що витратити дорогоцінний час, і скільки ще грошей залишилося. Обмеження тримають користувача в тонусі і змушують планувати свої дії на три кроки вперед. При цьому в намічену тактику завжди вклинюються якісь несподіванки, під які доводиться підлаштовуватися. Шкода тільки, що окремі нюанси зіпсували враження.

Місцями розробники непогано жартують і відсилань загалом вистачає / Фото: скриншот

Напролом не вийде

Коли гравець вступає в будь-який бій, вмикається тактичний режим. Тут належить безпосередньо керувати власним загоном. Битви розгортаються на відносно невеликих локаціях, густо всіяних різними об’єктами. Сюди відносяться будинки з одним або двома поверхами, загородження, хаотично побудовані ринкові кіоски, споруди з мішків з піском, купи шин, різний мотлох та інше. Такий щільний дизайн локацій зумовлений бажанням створити багато місць для укриття і водночас перешкоди для стрільби по супротивниках.

І якщо говорити за сукупністю всіх факторів, реалізація локацій вийшла хорошою. Основні з них відчуваються унікальними завдяки своїй структурі і розташуванню об’єктів на місцевості. Десь у центрі знаходиться велика площа, в іншому секторі — нагромадження маленьких хатин, а в третьому — церква. Під час бою завжди доводиться вивчати локацію і розробляти тактику з урахуванням особливостей рельєфу, вертикальності та руйнівності. Так, кулі та гранати в Jagged Alliance 3 розносять частину оточення, що впливає на геймплей і просто має чудовий вигляд. Викуси, Battlefield. На все це часом накладаються погодні умови, наприклад, у туман і посеред піщаної бурі влучність значно погіршується через обмежену видимість. Доводиться вибирати позиції для щільнішого ведення вогню, що добре позначається на різноманітності.

Однак у виконанні локацій, як і у всій Jagged Alliance 3, не обійшлося без серйозних недоліків. Іноді баланс у дизайні починає кульгати на обидві ноги. То відразу після початку бою загін виявляють у невигідних умовах, то доводиться вступати в битву посеред пустелі, де немає навіть зубожілих часткових укриттів. А це дуже і дуже погано, адже гра в цілому не заохочує агресивний геймплей. Ворогів на локаціях майже завжди понад десять, а часом їхня кількість доходить до 20. За таких умов перти вперед дорівнює відправити найманців на смерть. Працює тільки одна тактика — знайти хорошу точку, зайняти оборону зі снайпером на пагорбі і поступово викошувати супротивників.

Бої у міській місцевості вийшли найваріативнішими / Фото: скриншот

Як би я не експериментував, але інші підходи просто не працювали. Вони завжди призводили або до гірших, або взагалі до сумних наслідків із втратою загону. Такий геймдизайн має право на життя, але, коли на нього накладаються недоліки в структурі рівнів, хочеться вовком вити. Створюється враження, немов Jagged Alliance 3 не залишає шансів на перемогу. А зверху на цей клубок нашаровується головна проблема проєкту.

Перед боєм гравець керує загоном у режимі вільного переміщення. Це дає змогу ввімкнути маскування і за наявності запасу ножів або зброї з глушником по-тихому усунути кількох ворогів, відокремлених від основної групи. Працює цей стелс дивно, адже у супротивників не конуси зору, а радіуси. Якщо підійти на певну дистанцію, то через кілька секунд недруг підніме тривогу. І начхати, що він весь час стояв спиною до гравця. У результаті бажання кинути ніж нерідко перетворюється на початок битви на невигідних умовах.

Коли бій стартував, активуються стандартні правила тактик. Користувач має керувати загоном у покроковому режимі. У кожного бійця є певна кількість очок дій (ОД), яка залежить від характеристик і бойового духу. Останній підвищується при вбивстві супротивників і знижується, якщо найманці отримують поранення. ОД витрачаються на всі дії — від пересування до пострілів, перев’язки ран, застосування активних здібностей і предметів. Щоб використовувати допоміжні засоби на кшталт гранат, динаміту і сигнальних шашок, їх потрібно екіпірувати. Це можна зробити в будь-який час, але інвентар реалізовано архаїчно, і він відштовхує одним зовнішнім виглядом. У ньому навіть сортування відсутнє.

Стріляти можна в шість частин тіла — від ніг до голови. Потрапляння в кожну з них мають різні наслідки, наприклад, шкода по руках знижує точність. До інших статусних ефектів належить придушення для зниження ОД, кровотеча, горіння, якщо застосовується коктейль Молотова, тощо. Іноді окремі частини супротивників захищені бронею. У разі пострілів по них шкоду буде знижено. І ось тут ми підібралися до головної проблеми. Пам’ятаєте, ми згадували про штучне ускладнення? Так ось, у Jagged Alliance 3 не показуються шанс попадання і кількість здоров’я у ворогів. Запитаєте чому? Я до вас приєднаюся, самому цікаво.

На такій дистанції персонаж може промазати / Фото: скриншот

Haemimont Games вирішила наплювати на головні принципи зручності, щоб з гордістю називати свою гру хардкорною. Ось тільки частина цього «хардкору» відчувається проблемою балансу і геймдизайну. За 30 годин проходження я приблизно зрозумів, що шанс потрапляння становить 30−60% залежно від спорядження бійців і умов на місцевості. Але нерідко найманці промахуються, стоячи впритул до ворога. XCOM за це критикували 11 років тому, а Jagged Alliance 3 у 2023-му стрибнула на ті самі граблі. Причому тут проблема відчувається більш болючою, адже ціна помилки висока. Можна дістати кілька зайвих поранень або взагалі позбутися загону, якщо часто промахуватися.

У підсумку, клубок проблем призвів до того, що без частих завантажень і збережень грати стає вкрай важко. Створюється враження, немов доводиться продиратися крізь складнощі, яких бути не повинно. Розробники настільки заглибилися в спроби скопіювати спадщину Jagged Alliance, що не помітили перекіс у плані балансу і відсутність банальних зручностей. Наявність смужки здоров’я і коректні налаштування шансу попадання зробили б гру приємнішою, а не простішою. Необхідність ретельно планувати свої дії нікуди б не поділася.

Вертикальність впливає на геймплей / Фото: скриншот

Ці недоліки пригнічують, адже бої в Jagged Alliance 3 вміють захопити. Нерідко доводиться застосовувати найрізноманітніші хитрощі для досягнення перемоги. І варіантів завжди предостатньо. Можна активно використовувати стимулятори, стріляти по руках недругів для зниження точності, перекрити частину площі газовими гранатами, застосовувати режим спостереження для стрільби і супротивників на їхньому ходу тощо. Битви із загонами з 15 ворогів взагалі стають важкою перевіркою логічних і тактичних навичок.

Вороги поводяться коректно, хоча часом і займають дивні позиції під час передислокації. Але у мене бувало, що й один кулеметник створював купу проблем. Битви в Jagged Alliance 3 відчуваються дійсно комплексними з урахуванням величезної кількості можливостей і геймплейних нюансів. Але весь потенціал завадив розкрити клубок проблем, частина з яких лежить на поверхні.

Поза боєм на локаціях можна знайти корисні предмети. За розмінування, переміщення по дахах, злом та інші подібні дії зрідка підвищуються характеристики солдатів. Ще є невеликі завдання, коли неігрові персонажі просять відшукати предмет, убити якихось негідників або просто налаштувати телевізор. Для проходження певних квестів потрібно мати персонажів з високим показником тих чи інших параметрів.

Проблема в тому, що вартісні нагороди за завдання видаються дуже рідко. Підвищується тільки лояльність, яка впливає на дохід від найближчих копалень. Але ефект ледь помітний, а самі по собі квести не розповідають ніяких цікавих історій. Винятком можна назвати лише кілька ланцюжків місій, та й то з натяжкою. Вийшло, що й тут реалізація підвела.

Бій під час піщаної бурі / Фото: скриншот

Те ж саме стосується візуального стилю. Локації виглядають дуже непоказними — розглядати просто нічого. Усі джунглі, пустелі, поселення з купою халуп і військові бази виглядають блякло. А приємні враження викликають хіба що кілька секторів, які вдається відвідати ближче до фіналу. Ще яскравість місцями надто висока, і це погано впливає на картинку. Але зате в грі висока деталізація оточення, як для тактики, акуратні анімації пересування і загалом непогане звучання. Не вистачає тільки різноманітності у фразах ворогів і власних солдатів.

Купувати чи ні

Серія Jagged Alliance повернулася, і цілком гідно. Без фанфар, прориву і революції, але у фанатів жанру з’явився ще один варіант, як провести десятки вільних годин вечорами. Місцями мандрівка Гран-Шьєною супроводжується ямами і нерівностями, які викликають не найприємніші емоції. Але відчуття від перемоги в складному бою часто їх затьмарює. А ось незнайомим із жанром людям варто бути акуратними з Jagged Alliance 3 — загальна складність і численні геймплейні системи створюють високий поріг входження. Починати краще з чогось ласкавішого до новачків, або ж доведеться вмикати сюжетний режим, але в такому форматі втрачається виклик.

Оцінка NV: 7 із 10.